Основа для вишивки бісером з невишиваемим ликом.
Дні святкування: 5 червня. Життєпис (житіє).
Князь Рязанський - син Івана Івановича (за іншими родословиям Михайловича) Коротопола, князя рязанського, від шлюбу з невідому, найрозумніший з володарів рязанських.Народився в Рязані близько 1330 р.; одержав від спадкоємців князя Ярослава пронського р. Ростиславль (нині село на Оці Каширського повіту Тульської губернії) близько 1350 р.; повставши на Москву, в помсту за предка свого князя Костянтина рязанського, умерщвленного в Москві князем Юрієм (Георгієм) московським (згодом великий князь Юрій III, див. 193), розорив порубежную з рязанскими землями Лопасню в 1353 р.;прийняв до себе багатьох московських бояр, невдоволених урядом Івана II (див. 98), у 1357 р.; виклопотав присилку з Орди нарочного, царевича Мамат-Хожи, з вимогою затвердити законно кордон між Москвою і Рязанню, в 1358 р.; вразив у кровопролитному бою татарського царевича Тагая, спустошив Рязань, у 1366 р.; розбитий москвичами на Скорнищеве і втратив взяту у нього Рязань у 1371 р., але вигнав з неї суперника свого, князя Володимира пронського, і уклав мир з великим князем Дмитром (згодом Донський) у 1372 р.;за договором Москви з Твер'ю обраний посередником між ними, на випадок спірних справ, в 1375 р.; исстрелянный і закривавлений, ледве врятувався від царевича Арапши, розгромив Рязянь, в 1377 р.; потерпів від навали Мамаєва у 1378 р.; увійшов у союз з Мамаєм, по розбитті якого Дмитром Донським на полі Куликовому (Епифанского повіту Тульської губернії) втік до Литви, але, прощений великим князем, повернувся на свій рязанський стіл у 1380 р.; при навалу Тохтамиша вказував татарам безпечні броди через Оку, за що постраждала Рязань, вкрай розорена москвичами в 1382 р.; несподівано з'явившись до Коломиї, взяв її «изгоном» (раптовим нападом), але усовещен і схильний до світу св. Сергія Радонезького у 1385 р.; мало не попався татарам при взятті ними Рязані в 1387 р.;відображав татар, пустошивших околиці рязанські, в 1388 р.; вітав у себе на Рязані митрополита Пімена, який їхав в Грецію, 13 квітня 1389 р.; сам по собі, не дивлячись на Москву, воював з Литвою і облягав Любутск (під Калугою) у 1396 р.; переконаний св. Кіпріаном, митрополитом київським, зробив грошове пожертвування на користь царгородським греків у 1398 р.; «в караулех біля Копор у Дону» побив безліч татар, захопивши і їх ватажка, царевича Мамат-Салтана, в 1400 р.; раптовим нападом разом з князем Юрієм смоленським, зятем своїм, узяв який відсічено литовцями Смоленськ у 1401 р.; засмучений полоном сина свого (Родьслава), що потрапив у руки литовцям в бою у Любутска, помер в Рязані 5 липня 1402 р.
Тіло його поховано в Солотчинском монастирі, в 18 верстах від р. Рязані.
Князь Олег рязанський був одружений на Євфросинії (у чернецтві Євпраксія), дочки невідомого батька (розум. 1405 р. і мав двох синів, з яких старший, Федір, одружився з дочкою Дмитра Донського Софії.
| Общие | |
| Размер | 24*17,5 |
| Ткань | габардин |